Мікроелементи відіграють важливу роль у живленні рослин, тож префікс «мікро» вже, мабуть, нікого не вводить в оману. Кожен агроном знає: нестача марганцю, міді та цинку може загальмувати розвиток культурних рослин. Не проґавте момент, вчасно підгодуйте свої озимі!
З поновленням вегетації навесні на озимих посівах найчастіше з’являються симптоми того чи іншого виду голодування рослин. Макроелементи потрібні рослинам у великих дозах – від 20 до 100 кг/га. Їх брак завжди добре видно, переважно на старому листі. При дефіцит азоту спостерігається пожовтіння листя. Фосфорне голодування проявляється в його забарвленні у червоні тони. Якщо ж рослині бракує калію, то спостерігається некроз по краю листка. Недолік магнію призведе до освітлення листкової пластини між жилками. При нестачі сірки жовтіє насамперед молоде листя.
Мікроелементів рослинам потрібно набагато менше, ніж макроелементів. Залежно від культури та мікроелемента споживання становить від кількох грамів до 2 кг/га. Для зернових особливу роль відіграють марганець, цинк і мідь. Нестача цих елементів у живленні рослин також супроводжується появою характерних симптомів, проявляється в уповільненні зростання та розвитку.
НЕЗНАННЯ НЕ ЗВІЛЬНЯЄ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
При планованій врожайності 90–95 ц/га за вегетаційний період зернові споживають: марганцю – близько 600 г/га, цинку – 450 г/га, міді – 100 г/га. Ці три важливих мікроелементи відповідають за численні обмінні функції в рослині. Наприклад, вони відіграють вагому роль у фотосинтезі. Крім того, ці елементи впливають на утворення та нейтралізацію вільних радикалів кисню, що викликають некроз рослинних тканин. Наслідки дефіциту виливаються у сповільнений розвиток та зниження врожайності – аж до повної втрати врожаю.
Доступність марганцю, цинку та міді для рослин погіршується в умовах лужних ґрунтів, а також зі збільшенням частки гумусу та вмісту кисню внаслідок, наприклад, посухи або недостатнього зворотного ущільнення ґрунту. Від нестачі цих мікроелементів страждають типово рослинницькі господарства, до ґрунтів яких вони не надходили з органічними добривами впродовж багатьох років. Абсолютне голодування може спостерігатися на ділянках, де виступає материнська порода. Виявити таку ситуацію можна із застосуванням відповідного ґрунтового аналізу.
ВИТЛУМАЧИТИ ПРАВИЛЬНО
Погляд на уражене листя дає цінну інформацію. Марганець, цинк і мідь не мають високої мобільності в рослинах. Тому нестачу марганцю можна визначити насамперед за молодим і трохи старшим листям. Типова її ознака на зернових – загнуте листя при все ще зелених кінчиках. А загинаються вони через ослаблення зони в центрі листкової пластини.
При дефіциті цинку на поверхні листка з’являються біло-бронзові плями, що поширюються насамперед по краях листків та на їх кінчиках.
Типова ознака нестачі міді – в’янення, що настає внаслідок зниження внутрішньоклітинного тиску, а також скручування і відмирання молодого листя, супроводжуваного хлорозом. Дефіцит, який ще не виявляється візуально, можна встановити, провівши аналіз рослини.
ШВИДКІСТЬ РЕАКЦІЇ
Щойно виявили прихований чи гострий дефіцит мікроелементів, треба діяти – тільки так вдасться запобігти подальшим порушенням росту та формування врожайності.
При виборі листкових добрив рекомендується звертати увагу на формуляції. Щоб швидко усунути дефіцит, препарати мають бути з розряду тих, що ефективно засвоюються через листкову пластину. Добре зарекомендували себе хелатні та сульфатні листкові добрива. Щоб уникнути конкуренції між іонами при поглинанні через поверхню листка, марганець, цинк і мідь слід включати відповідно до потреби в них, в ідеалі – у співвідношенні 3:2:1. Комбінування мікродобрив із сульфатом магнію підвищує поглинальну здатність.
ВИЗНАЧИТИСЯ ЗІ СТРАТЕГІЄЮ
При проведенні листкових підживлень обов’язково зважайте на погодні умови. Висока відносна вологість повітря (понад 60%) сприяє збільшенню засвоєння поживних елементів через листок.
До того ж треба, щоб розчин рівномірно розподілявся на поверхні листка. Тому ранкові, вечірні або нічні години найбільш оптимальні для проведення листкового підживлення. Однак листковий апарат не повинен бути надмірно вологим, інакше препарат стікатиме з листя. Дефіцит потребує швидких дій, але не за зразком «більше – краще». Дробові підживлення підвищують ефективність застосування мікродобрив.
На ділянках полів, де з самого початку спостерігається дефіцит елементів живлення, основне листкове підживлення варто провести восени у фазу утворення третього листка, а потім ранньої весни, з настанням температур, що сприяють вегетації, і до початку фази виходу в трубку – саме у цей період зернові найбільше потребують мікроелементів.
МІКРОДОБРИВА: СВОЇ ОСОБЛИВОСТІ
Нерідко агрономи застосовують мікродобрива практично навмання. Найчастіше ми не знаємо, чи є дефіцит конкретних елементів живлення і який його рівень. Відтак підживлення мікроелементами виконується на основі досить загальних рекомендацій, а за такого підходу повністю реалізувати потенціал щодо врожайності для рослин неможливо. Проведення експрес-аналізу щодо вмісту елементів живлення в рослинах – підхід привабливий, але і він не дає всієї інформації, необхідної для визначення потреби в мікроелементах.
При роботі з мікродобривами слід пам’ятати, що вимоги та рекомендації щодо застосування листкових підживлень прямо протилежні порадам щодо внесення добрив з основними елементами живлення. Для мікродобрив рекомендації схожі з рекомендаціями для пестицидів: необхідне рівномірне покриття, бажано дрібними краплями, краплинам слід якомога довше залишатися на поверхні рослин, поверхневий натяг крапель робочого розчину з мікродобривами має бути мінімальним, тобто бажане тривале перебування мікродобрив у розчині на поверхні листків.
Читати по темі: Зона високої вегетації – більше азоту
Існує низка загальних особливостей поведінки елементів живлення. Кальцій, мідь, бор, залізо, марганець і цинк перерозподіляються в основному лише всередині листка, на який були нанесені, і не переміщуються у значних кількостях в інші частини рослин, тобто вони маломобільні, і це треба мати на увазі.
На ефективність роботи по листю впливають умови проведення технологічної операції. Зокрема, під впливом спеки або при дефіциті вологи рослини менш чуйні до листкового підживлення через меншу проникність поверхні листя та стебла. Тому листкові підживлення підвищують урожайність, якщо їх провести до спеки або дефіциту вологи. В ідеалі мікродобрива краще застосовувати при вологості повітря понад 65–70% та швидкості вітру до 5 м/с, оптимальна температура – 17–25°С. Найкращий час для внесення – ввечері після 18 або вранці до 9 години: у цей час найвища вологість повітря, хороший тургор, клітини рослин наповнені водою. Утворення роси на листі сприяє пролонгованому надходженню мікродобрив у рослину.
Тривале (до 24 годин) перебування мікродобрив у вигляді розчину на поверхні листків – ідеальна ситуація їх проникнення в рослину. А ось дощ через 24–48 годин після обробки мікродобривами може знизити їх ефективність.
Окремий плюс листкового підживлення і в тому, що воно може сприяти пришвидшеному відновленню рослин після холодної погоди та гербіцидного стресу.
Рекомендується працювати максимально можливими нормами. Якщо застосовуються суміші мікродобрив із пестицидами, слід орієнтуватися на максимальні норми витрати робочої рідини для пестицидів. Тут особливу увагу слід звернути на якість води та її рівень pH, який, до речі, змінюється з додаванням мікродобрив.
Щоб підвищити ефективність листкових підживлень, нерідко вдаються до збільшення концентрації речовин, що може викликати опіки. Застосування поверхнево-активних речовин (ПАР), що знижують поверхневий натяг крапель рідини робочого розчину, сприяє кращому поглинанню розчину мікродобрив. У низці продуктів ПАР можуть міститися від самого початку, і додавати їх не потрібно. У деяких випадках застосування ПАР може бути небезпечним – необхідно уважно читати інструкції та рекомендації для мікродобрив.
Для кращого надходження мікродобрив у рослини нерідко використовують азотні добрива. При цьому сечовина є найкращим джерелом азоту, оскільки у неї висока розчинність і відносно низький сольовий індекс (чим він нижчий, тим меншими будуть опіки). Сечовина сприяє надходженню інших речовин, підвищуючи проникність тканин листка. Основна вимога до сечовини в такому разі – низький вміст біурету.
Існує ще одна особливість додавання азотних добрив при листкових підживленнях та застосуванні стимуляторів росту. Слід пам’ятати, що листкові підживлення та рістстимулятори сприяють поліпшенню обміну речовин, але у разі нестачі азоту цей ефект не реалізується.
ЗАСТОСОВУЄМО БЕЗ ФАНАТИЗМУ
За необхідності, а також у разі бажання і прагнення забезпечити культурні посіви мікроелементами рекомендуємо все ж таки підійти до питання вибору підгодівлі усвідомлено, вправно обійшовши підводні камені, яких не так вже й мало. Більшість із цих каменів розкидають виробники мікродобрив, обіцяючи високу ефективність. Варто придивитися до деяких особливостей продуктів, погортавши рекламні проспекти, і взяти собі на замітку окремі пояснення.
«НАШ ПРЕПАРАТ ПРАЦЮЄ В НОРМІ КІЛЬКА СОТЕНЬ АБО НАВІТЬ ДЕСЯТКІВ ГРАМІВ»
Більшість препаратів рекомендується вносити з нормою від 1 до 3 і навіть до 5 л або кг/га. Норми менше ніж 1 л/га зустрічаються вкрай рідко і тільки для препаратів з дуже високою якістю всіх компонентів, відповідно – дорогих.
Так, на невеликих ділянках малі норми витрати – 0,3 або 0,5 л/га можуть спрацювати, але в полі рекомендуються реальні, дієві норми від 1 л/га, оскільки треба брати до уваги погодні умови та якість обприскування. До того ж, норма 2–3 л/га дасть більше збільшення врожайності.
«НАШІ ДОБРИВА ДУЖЕ ЕФЕКТИВНІ Й ДЕШЕВІ»
Тут задача арифметична. Уявіть самі: імпортний препарат їде в контейнері з перевантаженням у двох портах або доставляється автотранспортом через кордони. Крім самих транспортних витрат, вочевидь чималих (обмеження під час перевезення вираховують за масою, а не за обсягом, тоді як щільність багатьох рідких форм становить 1,2–1,5 кг/л), є ще виплати ПДВ (20%) і мита. За послуги митного брокера сплачують окремі кошти, можуть також виникнути додаткові витрати за зберігання і простій контейнера. Успішно подолали митницю – далі етап транспортування країною з дотриманням температурного режиму (рідкі форми потребують зберігання у теплі). Дилерська компанія без своєї націнки поставляти продукт точно не буде, додайте і її. Як ви розумієте, ринкова ціна запропонованого препарату навряд чи буде малою. Вам пропонують продукт за дуже низькою ціною? Уявляєте, що за ці гроші та якої якості там може бути намішано? Ну, хіба що розчин сечовини чи селітри з додаванням 0,0001% мікроелементів…
«НАШІ ДОБРИВА НАЙКРАЩІ, УНІКАЛЬНІ, БО ВОНИ МІСТЯТЬ…»
На сьогодні немає однозначної думки, яка форма добрив краща – хелати, гумати, амінокислоти, екстракти водоростей… Однозначної переваги скрізь і завжди жодна форма поки не продемонструвала, тому немає і єдиної думки, який компонент чи підхід кращий.
Проблема вибору форми ускладнюється відсутністю закріплених стандартів якості. Хоча й так зрозуміло, що різна сировина і різні методи виробництва препарату за підсумкового формально однакового вмісту елементів у ньому забезпечать різні результати в полі.
Багато хто будує свої припущення та висновки на підсумовуванні вмісту елементів у різних добривах, що також неправильно: сировина та компоненти у виробників апріорі різної якості, тож просто за часткою їх вмісту в препараті дати достовірну оцінку прогнозованої ефективності застосування на культурі в полі неможливо.
Є особливості мікроелементів, які прорахувати не вдасться. Цей момент можна добре продемонструвати на прикладі добрива із вмістом бору. Те, скільки у препараті бору і скільки цього препарату буде вилито на гектар, ніяк не пов’язано з тим, скільки його втримається на листі й скільки проникне всередину і зовсім не позначиться на мобільності бору в рослині. Адже бор потрібний при формуванні генеративних органів, а зовсім не для листя. При нестачі переносників бору (навіть при надлишку елемента в листі) нижні стручки або боби просто не отримають його (якщо говорити про ріпак).
«ХЕЛАТИ У ВІСІМ РАЗІВ КРАЩІ, НІЖ СОЛІ»
Такий спірний висновок часто використовують продавці хелатів. Хоча даних, які підтверджували б восьмикратну їх ефективність, не існує. До того ж, що із чим порівнюють? У вісім разів вище збільшення врожайності чи краща якість? А може, швидкість проникнення в листя або мобільність усередині рослин?
Є компанії, що пропонують хелати бору та азоту. Це нонсенс – така форма для елементів, які не є металами, просто неможлива. Може, йдеться про комплекси елементів з іншими компонентами? Тут потрібні уточнення та роз’яснення.
Загалом варто тверезо оцінювати пропозиції торговців, не ставати зомбі, які сліпо прямують за необґрунтованими обіцянками. Тема мікродобрив дуже цікава. Але їх виробництво та застосування перебувають іще на етапі становлення. Реальна науково-дослідна база їх використання на польових культурах поки що набагато менша, ніж зібрана внаслідок вивчення особливостей удобрення овочів і плодів. До того ж немає однозначно кращих препаратів, компонентів чи підходів – все потребує індивідуальної перевірки у полі.
Кристоф Вайдеманн, робоча група з добрив Nord, Німеччина
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024
